Домашнє насильство одна з ключових соціальних проблем, яка актуалізувалася під час пандемії COVID-19.
В Україні проводяться соціальні кампанії, прийнято відповідне законодавство, проблема досліджується, однак поки позитивної динаміки ми не спостерігаємо. Близько 150 тисяч жінок у період 2019-2020 років звернулися до поліції у зв'язку із домашнім насильством, що на 30% більше, ніж в попередні роки. За підрахунками експертів кількість постраждалих може сягати мільйона жінок щорічно, так як тільки частина звертаються за допомогою через соціальний осуд, сором та почуття провини, фінансову залежність від кривдника, наявність в родині дітей.

Діти потребують особливої уваги в контексті роботи над проблемою домашнього насильства. Дослідження, проведені Unicef підтверджують – діти, що зростають в сім'ях, де є домашнє насильство, на 40% частіше стають його жертвами самі. І навіть при відсутності фізичної загрози діти-свідки домашнього насильства зазнають значного негативного впливу і страждають не менше, ніж діти, що зазнають насильство фізично.

На сьогодні в Україні немає грунтовних досліджень щодо впливу домашнього насильства на дітей-свідків, cистемної роботи та комунікації щодо проблеми.

Ми провели власні дослідження та виявили особливості впливу домашнього насильства на дітей, основні наслідки домашнього насильства для дітей-свідків та розробили інструменти, що допоможуть покращити ситуацію та потенційно зменшити насильство.

Експертами дослідженння виступили представники профільних ГО (ЮрФем, Ла Страда-Україна, ООН Жінки, Amnesty International), психологи, котрі працюють з постраждалими від домашнього насильства, в тому числі дітьми, представники державних органів – національної поліції, соціальних служб, Міністерства соціальної політики.

Основні висновки дослідження:
  • Кількість дітей-свідків, постраждалих від домашнього насильства в Україні може сягати двох мільйонів дітей, тобо потенційно кожна третя дитина потерпає від домашнього насильства.
  • Діти-свідки домашнього насильства страждають і потребують допомоги так само, як і діти-потерпілі (психологічні наслідки, гальмування когнітивного та сенсорного розвитку через постійний стрес), заляканість через перебування із кривдником під одним дахом, відчуття сорому і провини, прояви агресії, емоційної тривоги та антисоціальної поведінки, слабкі соціальні навички).
  • Саме від дітей залежить майбутня статистика насильства, адже діти копіюють поведінку батьків і з вірогідністю 40-70% повторюють сценарій у власних сім'ях.
  • Незважаючи на відповідну статтю закону діти-свідки не кваліфікуються як постраждалі, в країні немає офіційної статистики кількості дітей-свідків, діти-свідки домашнього насильства не існують ані на папері, а ні в соціальній уяві.
  • Немає системної роботи з дітьми-свідками на жодному рівні. Немає розуміння наслідків у самих батьків, проблема потребує публічної уваги.
  • Комунікація про проблему має бути: регулярною, а не подієво, спрямованою на різні цільові аудиторії - кривдники, постраждалі, свідки та охоплювати всю Україну.
  • Потрібна просвітницька робота з дітьми щодо розуміння своїх прав, відповідальності, кордонів а також, дій, у разі ситуацій насильства.
  • Дослідження та комунікація впливу домашнього насильства на дітей-свідків можуть стати дієвим засобом для роботи з кривдниками та постраждалими від домашнього насильства.

Кроки, необхідні для розголосу проблеми та ефективної роботи з нею:
  • обов'язковість збору статистики щодо дітей-свідків
  • проведення загальнонаціонального форуму за участі держави, профільних ГО та експертів щодо вироблення дієвих механізмів роботи з проблемою
  • комунікаційні та просвітницькі кампанії
  • залучення до комунікації лідерів думок і експертів
  • спеціальні програми в дитсадках, школах, університетах

Із текстом дослідження можна ознайомитися за лінком
Підтримати наші дослідження та просвітницькі програми можна за лінком
Команда
Партнери
Контакти
+38 (050) 363 05 28
info@constructive.institute
Київ, вул. Дегтярна, 11